Ввічлива "інквізиція": Як у Естонії працює мовна інспекція (відео)

Протягом останніх 24 років, Ільмар Томуск, відомий в Естонії та за її межами, дитячий письменник , обіймає посаду генерального директора державної мовної інспекції, повідомляють Патріоти України. Її створили ще на початку 1990-х, незадовго до того, як Естонія проголосила незалежність від Радянського Союзу. Фактично, створення інспекції стало відповіддю Естонії на наслідки русифікації, яку зазнала країна під час панування радянської влади на своїй території. Мовна інспекція підпорядковується міністерству освіти і науки Естонії. Прямим обов`язком інспекції є нагляд за виконанням закону про мову. Інспектори мають право здійснювати перевірку працівників на знання естонської мови в державних, громадських та приватних установах.

– Коли конкретно та за яких обставин в Естонії з`явилася мовна інспекція?

– Мовна інспекція в Естонії з`явилася в 1991році. Фактично це сталося ще перед проголошенням незалежності Естонії. Перший Закон про мову був прийнятий ще раніше – у 1989 році, тобто ще за часів радянської Естонії. Вже наприкінці існування Радянського Союзу ми почали голосно говорити про те, що потрібно на державному рівні захищати естонську мову. В 1970-х роках на всій території Естонії відбувалася посилена русифікація. А вже в 1980-х, результатом тривалої русифікації стало те, що естонська мова почала зникати з освіти, з громадського життя в цілому. І вже буквально перед проголошенням незалежності ми почали піднімати це питання. Адже Естонія дуже маленька країна. (За офіційними даними населення Естонії налічує приблизно 1 300 000 – ред.) Кількість носіїв естонської мови становить близько одного мільйона людей. Ми вважали, що мову треба захищати.

В 1991 році ми створили департамент мови при міністерстві освіти. А з 1998 року цей орган називається мовною інспекцією, мета якої є захист естонської мови на державному рівні.

– Як саме ви захищаєте естонську мову?

– Можливо навіть точніше буде сказати, що ми захищаємо права тих людей, котрі розмовляють естонською мовою. Тобто людина, котра розмовляє естонською, всюди має право вимагати щоб з нею спілкувалися естонською – в міністерстві, магазинах, дитячих садках і так далі . На вулиці, в громадських місцях, там де є якісь написи чи назви магазинів, чи реклама , все має бути естонською мовою. Це не означає що ми забороняємо іншу мову. Але естонська мова має бути всюди, а інша мова може бути.

Звичайно, ми маємо проблеми. Наприклад, в магазинах не всі продавці вміють розмовляти естонською. Наші інспектори їх перевіряють і роблять приписи, вимагаємо знання мови. Іноді штрафуємо.

– Як відбувається ваші перевірка. Наприклад, коли ви приходите до магазину, ви представляєтесь? Чи дієте як таємний покупець?

– Ми завжди представляємося. Це обов`язково. Магазини ми перевіряємо лише тоді, коли отримуємо скаргу від споживача. Приходить скарга, ми виходимо на перевірку. Робимо припис і трохи згодом перевіряємо його виконання.

– Тобто, якщо я приходжу до магазину, звертаюся до продавця естонською, а він мені відповідає російською, значить я можу звернутися до інспекції?

– Можете. Спочатку, звичайно ви самі можете попросити продавця говорити з вами естонською. Якщо продавець скаже що він не знає естонської, тоді ви можете звернутися зі скаргою до нас і ми перевіримо.

– Штраф, у такому разі, отримає продавець чи магазин?

– Можемо оштрафувати і продавця і магазин. Але якщо, скажімо у магазині багато продавців не розмовляють державною мовою, тоді оштрафуємо магазин. У нас є такі магазини. Ми їх штрафуємо.

– Який розмір штрафу?

– Штрафи невисокі. Незнання мови — це ж не кримінальне порушення. Це незначне порушення. Найбільший штраф , який ми виписали — 640 євро. Для людини це багато, але для організації — ні.

Як би це дивно не звучало, ми маємо випадки, коли директори російськомовних шкіл не знають естонської мови. І такий штраф також був виписаний кільком директорам шкіл.

– Скільки штрафів ви виписуєте на рік?

– На рік ми виписуємо до 200 штрафів по всій країна. Розмір середнього штрафу становить 60-70 євро. Це може й не багато, але якщо зарплата, скажімо, 600-700 євро, тоді це велика сума.

І повірте, штрафи мотивують. Однак ми штрафуємо не одразу. Спочатку ми робимо припис, де даємо людині час на вивчення мови — один рік. Через рік ми знову перевіряємо, якщо людина все ще не знає мови , тоді ми будемо штрафувати. Хоча раніше інспекція штрафувала одразу, однак згодом ми змінили це правило і зараз ми бачимо що така система покарань та заохочень себе виправдовує.

– Якщо ви відправляєте людину вчити мову, хто платить за її навчання?

– Мовні курси є безкоштовними. Однак є такі, де треба спершу заплатити за навчання, а після того як людина здає іспит, держава повертає їй гроші.

– Наскільки однаково об`єктивно працюють інспектори у всіх регіонах країни. Адже північний схід Естонії межує з Росією. Там багато російськомовного населення. Наприклад, у місті Нарва, понад 90 % населення є російськомовним. Приходить, наприклад, інспектор в тамтешню установу, де взагалі ніхто не говорить естонською і що він має робити? Всіх відправляти на курси?

– Значить, необхідно всіх відправити на курси. В Естонії немає якихось окремих регіонів, де діють якісь інші закони. Закон про мову – один на всю країну. Один і той самий закон діє і в Талліні і в Нарві. Так, ми розуміємо, в Нарві естонською розмовляє лише 3% населення. Як ми можемо захистити їхні права? Повернімося до прикладу з магазином. Якщо, наприклад, ми отримали скаргу на магазин, приходимо туди з перевіркою, і бачимо, що ніхто не розмовляє естонською, тоді ми можемо зробити припис, відповідно до якого зобов`язуємо власника магазину тримати на зміні хоча би одного співробітника, котрий знатиме естонську мову. В разі, якщо відвідувач вимагатиме у продавця перейти на естонську, а продавець її не знатиме, він може покликати естономовного колегу. Таким чином ми реалізуємо право людини отримати послугу на естонській мові.

Звичайно, коли ми робимо припис, ми усвідомлюємо, що у Нарві вивчити мову складніше, оскільки практикувати особливо нема з ким. Навчання потребує більше часу ніж зазвичай. Це може бути і два роки, і три, і п`ять. Є такі, що вже 10 років поспіль вчать мову.

Є в нас один директор школи. Вперше я з ним зустрівся наприкінці 1997 року. Уявіть він і досі вчить естонську. Він старається, а ми його мотивуємо, подеколи - штрафами. На превеликий жаль, це навіть не у Нарві, це у Талліні.

– Чи можна його звільнити за незнання мови?

– Навіщо? Він – хороший директор, це по-перше. А по друге, мовна інспекція не має права звільняти людей. Наше завдання мотивувати людей вчити естонську мову.

– Які ще повноваження має мовна інспекція?

– Ми займаємося контролем якості роботи мовних курсів. Ми, маємо право прийти на урок і перевірити в яких умовах проходить навчання. Буває таке, що навчальний план або кваліфікація вчителя не відповідає вимогам. Тоді ми також можемо зробити припис і згодом знову прийти з перевіркою.

– В Естонію зараз приїздить багато українців, росіян, білорусів. Багато хто з них – це не типові заробітчани, а хороші спеціалісти. Часто вони обирають Естонію саме тому, що тут більшість розуміє російську. Таким чином, люди сподіваються уникнути великого мовного бар`єру. Крім того, багато хто з приїжджих спеціалістів добре володіє англійською. Цього не достатньо, щоб продовжити тут кар`єру?

– Ні, недостатньо. Я вам наведу приклад, якщо ви їдете в Китай і хочете там стати директором школи, ви ж маєте знати китайську мову. В Естонії так само. Нічого нового.

– А багато в Естонії таких, хто принципово не хоче вчити естонську мову?

– Є такі, але я не сказав би, що їх дуже багато. Років 15-20 тому їх було значно більше. Зараз люди стараються. Естонія – маленька країна, але чомусь люди сюди їдуть і хочуть тут жити. Російськомовні може не завжди задоволені нашими мовними вимогами але, вони стараються. Будьмо відвертими, рівень життя тут вищий, ніж у Росії. З України та Білорусі також багато людей приїздить, зокрема лікарів. Усі вони намагаються вивчити мову. Дехто приїздить підготовленим. Нещодавно сюди переїхав один лікар в Росії. Уявіть, він почав вчити естонську ще до переїзду, приїхав і одразу склав іспит на рівень В2.

– В Естонії працюють як естономовні так і російськомовні школи. Скільки у вас російськомовних шкіл і яким чином там викладають естонську?

– Загальноосвітня школа, хоч російськомовна, хоч естономовна поділена на основну школу та гімназію. До 9 класу – це основна школа. Десятий, одинадцятий, дванадцятий клас – це вже гімназія. В російськомовних школах до 9 класу естонська мова та естонська література викладаються як окремі предмети. А все навчання ведеться російською. Коли учень переходить в десятий клас, навчання відбувається на принципом 40 на 60. Тобто 60% предметів викладають естонською, 40% – російською. Така система в Естонії працює ще з 1997 року, коли російськомовного населення було значно більше ніж зараз. Наразі в суспільстві тривають дискусії про те, аби всі школи зробити виключно естономовними. Але в людини завжди є вибір. Можна віддати дитину у естономовну школу, де все навчання з першого і до останнього класу відбувається на естонській мові. Естономовних шкіл приблизно 75 %. Російськомовних шкіл – 25 %.

– В російських ЗМІ естонську мовну інспекцію часто називають репресивним органом щодо російськомовного населення Естонії та звинувачують у порушеннях прав людини...

– Ми не порушуємо прав людини. Ми захищаємо права людини, котра хоче розмовляти естонською. Так, ми мотивуємо російськомовних людей знати естонську мову, але це не порушення прав людини. Посаду генерального директора мовної інспекції я займаю 24 роки, і за цей час я не мав конфліктів з тими російськомовними жителями нашої країни, котрих ми перевіряли на знання естонської мови. В 2007 році, під час серйозного загострення стосунків з Росією (у квітні 2007 року влада Естонії ухвалила рішення про демонтаж монумента радянським воїнам та перенесення його з центру Талліна на кладовище, що спричинило масові акції протесту серед населення та запровадження санкцій з боку Росії. –ред.), ми якраз проводили перевірку на знання мови у вчителів та вихователів дитячих садків і в той час одна з наших російськомовних газет надрукувала про мене статтю.

Вона вийшла під заголовком «Ільмар Томуск дуже ввічливий інквізитор». Так, вони сказали, що я інквізитор, але уточнили – ввічливий інквізитор. Буває таке, що російськомовні громадяни запрошують нас , кажуть приходьте, перевірте, як ми знаємо мову, або приходьте і допоможіть нам покращити знання естонської. У нас хороші стосунки. Інша справа –політика. Деякі політики прагнуть використати наш орган у своїх цілях. Але наша робота немає нічого спільного з політикою.