"З "морщинистою шкірою і людськими зубами": В Аргентині виявили загадкову істоту

В Аргентині місцеві фермери виявили на рисовому полі тіло дивної істоти. Як пише Daily Mail, ймовірно, це лусковик, передають Патріоти України.

На дивну істоту натрапила Марія Хулія Кандотті неподалік від міста Сан-Хав'єр, провінція Санта-Фе. За словами жінки, вона не перший раз бачить щось, схоже на вугра, але з «зморшкуватою шкірою і людськими зубами».

Пізніше по фото вчені впізнали знахідку. Вони вважають, що це лусковик (лепідосирен) - єдиний представник надзагону Дводишні риб в Новому Світі. Ця риба може дихати і через легені, і через зябра. Типове місце проживання - водойми зі стоячою водою.

«Вони будують маленькі печери в грязі і створюють там щось на зразок кокона, де вони можуть жити два-три роки, вибираючись на поверхню», - розповів учений-озеровед Пабло Скаработті. Він також пояснив, що великі зуби рибі потрібні, щоб ламати панцири крабів і равликів.

Довідка з Вікіпедії:

Лусковик американський розповсюджений у центральній частині Америки. Ареал охоплює майже весь басейн Амазонки та північні притоки Парани. Особливо чисельний у регіоні Гран-Чако.

Тіло дуже витягнуте, довжиною до 125 см. Функцію легенів виконує плавальний міхур. Хвостовий плавець списовидний, інші плавці редуковані, ниткоподібні. Має п'ять зябрових дуг та чотири зяброві щілини з кожного боку тіла. Дрібна циклоїдна луска занурена у шкіру. Також має артеріальний конус, внутрішні ніздрі (хоани), спіральний клапан у кишечнику. Тіло вкрите слизом. Забарвлення сірувато-буре з великими темними плямами на спині.

Потреба у атмосферному повітрі переважає у лусковика над зябровим диханням. Донна риба. Зустрічається зазвичай у тимчасових стоячих водоймах, з густою рослинністю. Рідше зустрічається у річках. По мірі пересихання водойми лусковик все частіше застосовує здатність дихати повітрям. Коли рівень води стає зовсім невеликим риба риє «спальне гніздо» та впадає у сплячку, повністю переходячи при цьому на дихання повітрям. Спальне гніздо складається з повітряної камери, яка прикрита зверху ковпачком та розширеної «спальні». З початком періоду дощів лусковик залишає гніздо та починає активно харчуватись. Харчується різноманітними донними безхребетними, зазвичай черевоногими молюсками. В раціоні присутня також рослинна їжа.

Розмноження починається через кілька тижнів після виходу лусковика зі сплячки. Риба риє виводкове гніздо шириною 10 — 15 см та глибиною 60 — 80 см (іноді до 1,5 м), яке розташоване вертикально вниз. Ікринки діаметром 6,5—7,0 мм відкладаються на відмерле листя та траву, яка спеціально приноситься рибою у гніздо. Охороняє гніздо та піклується про потомство самець. У період нересту у нього на анальних плавцях розвиваються розгалужені вирости, які мають багато кровоносних судин та скоріш за все виконують функцію додаткових зябрів, оскільки у цей період самець не підіймається на поверхню для дихання. Личинки мають зовнішні зябри та цементну залозу, за допомогою якої прикріплюються у гнізді. При довжині 55 мм (через 30 — 45 діб) у личинок зникає жовтковий мішок та вони переходять на самостійне живлення.