Україна купуватиме крадений антрацит?,- блогер

Першого березня 2017 року відбувся перевод підприємств з українською юрисдикцією на окупованих територіях під так зване зовнішнє російське підпорядкування. Формально частина цих підприємств стала керуватися південно-осетинською компанією "Внєшторгсервіс", а решта - безпосередньо органами влади невизнаних сепаратистських республік. Де-факто це означало зміну власника та зміну юрисдикції, а відтак сплату податків в бюджет сепаратистів та їхню подальшу роботу в зоні російської валюти.

Президент України Петро Порошенко майже одразу офіційно висловив свою позицію щодо цього питання:

Конфіскація українських активів - ще одне свідчення окупації сходу України. Про це говорили з Борисом Джонсоном і Вітольдом Ващиковським pic.twitter.com/rOfsptwLuh
— Петро Порошенко (@poroshenko) 1 березня 2017 р.

Рішенням РНБО "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017, затверженим відповідним Указом президента, було припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення:

Звернімо увагу, що в частині доручення Кабміну, РНБО посилається на своє інше рішення від 4.11.2014. Давайте пригадаємо за яких обставин воно було прийняте і чому, адже з часом у пересічного українця викарбувалося стійке розуміння того, що заяви президента, звернуті до всього світу - це одне, а його внутрішня політика - іноді зовсім інше.

Отже, то була історія щодо постачаня вугілля у 2014 році. Почалася вона з того, що тодішній генпрокурор Віталій Ярема зазначив, що торгівля з окупованими територіями, обмін вугілля на кошти - це фінансування тероризму, порушення ст. 258 ч.5 Кримінального Кодексу України.

Втім, коли міністерство енергетики розпочало закупівлю антрациту в ПАР за ціною $86 /т , та сама ГПУ порушила кримінальну справу і заблокувала поставки, відкривши кримінальне впровадження за ст. 191 ч.5 ККУ "заволодіння і розтрата державного майна" щодо голови "Укрінтеренерго" В.Зіневича, який безпосередньо відповідав за контракт імпортованого вугілля з ПАР для державного "Центренерго". Ініціював це впровадженя ніхто інший як президент Порошенко, який виступив на РНБО щодо завищеної ціни на поставлене вугілля з ПАР та ініціював відповідне рішення РНБО, що було зафіксовано у п.3 рішення "Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року":

Під "оптимізацією ціни" як виявилося з подальших подій президент мав на увазі припинення постачання антрациту з ПАР і відновлення його постачання з окупованих Росією територій Донбасу. Британська компанія Steеl Mont Trading Ltd встигла поставити в 2014 році в Україну 500 тис т антрациту з ПАР, але контракт було розірвано через відмову української сторони оплачувати подальші поставки та відкрите кримінальне впровадження ГПУ щодо контракту з Steеl Mont Trading Ltd, через що британська компанія зазнала майнових та репутаційних збитків.

Вже у лютому 2015 року, як визнає сам Ігор Насалик, він зустрічався з "міністром доходів та сборів" колаборантів Олександром Тимофєєвим "Ташкентом", якого занесено у базу данних терористів українського сайту "Миротворець". На цій зустрічі обговорювалося питання постачання вугілля, як це можна почути з відеозапису їхньої розмови, що опублікував громадський активіст і бізнесмен Максим Іванищев на своїй сторінці у фейсбуці.

Невдовзі, на початку квітня 2015 року пана Насалика було призначено міністром енергетики і поставки з окупованих територій досягли масового характеру, хоча як стверджував сам міністр енергетики Насалик, його міністерство жодного стосунку до укладання угод з постачання антрациту з окупованих територій не мало.

Тепер повернімося в наше сьогодення. Одразу ж після того, як українська компанія ДТЕК втратила контроль над своїми підприємствами на окупованій території, вона подала до українського суду (Шевченківський суд м.Києва), де 7.04.17 добилася арешту згідно ст.206 ч.3 ККУ свого майна, над яким вона втратила контроль. Звернімо увагу, що ми досі не чули про аналогічні оперативні дії Фонду ДержМайна або КабМіну, які відповідають за керування державними підприємствами, хоча їхнє звернення до українського суду і вимога щодо накладання арешту на вкрадені в держави на окупованій території підприємства були б цілком природньою.

Наприкінці березня державна компанія "Центренерго" для потреб Трипільської та Зміївської ТЕС розпочала тендерну процедуру щодо придбання партії 700 тис. т антрациту. Згідно повідомлення сайту державних публічних закупівель "Прозорро", переможцем тендеру виявилася грузинська компанія ТОВ "Сакнахшірі" (Джі-Ай-Джі Груп) з пропозицією 1 808 789 000 грн за 700 тис т вугілля на умовах CIF українські порти Чорного моря.

Експерт з енергетики Андрій Герус одразу ж звернув увагу суспільства на зависоку ціну вигравшего тендеру:

«Вугілля необхідної якості у Південно-Африканській республіці зараз коштує $67.50 (котирування Platts):

Доставка морем до України додає ще близько $12, ще п’ять відсотків можуть закладатись на валютні ризики. Таким чином африканське вугілля в українському порту могло б коштувати максимум до $83 за тонну, а не $97.», – цитує його видання "Наші Гроші".

Але не тільки у ціні проблема.

В умовах тендерної поставки для "Центренерго" в п.7 "якість і асортимент вугілля" (див. ДОКУМЕНТАЦІЯ 36-ВЗ від 28.03. 2017 нова редакція.docx) було закладено показник сірки 1,5% що відповідає типовому вугіллю з Донбасу, але не відповідає стандартним західним вимогам до максимального вмісту сірки (Sulphur) в антрациті 1,0%:

Звернімо увагу, що оскільки в технічних умовах вказана базова калорійність 6000 ккал/кг, йдеться саме про антрацит.

Також треба додати, що у переліку документів, що згідно до п.8 тендеру "Центренерго" (ДОКУМЕНТАЦІЯ 36-ВЗ від 28.03. 2017 нова редакція.docx), мають додаватися до поставки товару, є відсутнім Сертифікат Походження товару (Загальна форма, EUR.1, форма СТ-1), що фактично не дає змоги покупцеві перевірити походження товару, а також і у самому тексті документації до тендеру ніяких вимог щодо походження товару не міститься.

Таким чином є вагомі підстави стверджувати, що контрабанда антрациту з Донбасу передбачена самими умовами, поданими в документах на тендер для української державної компанії "Центренерго".

За даними видання «Liga.net», переможець тендеру ТОВ "Сакнахшірі"(Джі-Ай-Джі Груп) не має власного видобутку антрациту і раніше купувала його в Росії. Інший учасник тендеру: польська фірма "I–COAL Sp z o.o." торік вже була помічена у купівлі антрациту з окупованих територій Донбасу. Таким чином можна з високою долею ймовірності стверджувати, що завдяки спеціально укладеним умовам тендеру, в Україну намагаються продати вугілля з крадених шахт, що розташовані на окупованих територіях.

Втім, не зважаючи на гучні заяви президента Порошенка та рішення РНБО від 4.11.2014, Генеральна Прокуратура України досі не звернула уваги на підозрілі умови тендеру та високу ймовірність провезення контрабанди з ОРДЛО в Україну.

Матеріал підготував Віктор Остафійчук