"Україна і Захід разом дотиснуть Путіна, і він відступить від Донбасу. Луганськ буде Україна! Це просто питання часу", - журналіст

27 грудня на контрольно-пропускному пункті «Майорське» і на підконтрольній бойовикам території поблизу Горлівки відбувся великий обмін заручниками між Україною і угрупованнями «ДНР» та «ЛНР». З окупованих Луганська та Донецька на підконтрольну Україні територію повернулися 73 людини (ще одна жінка відмовилась повертатись на територію України через родину, яка перебуває в окупованому Донецьку). Україна, за даними представниці України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Ірину Геращенко, передала представникам «ДНР» і «ЛНР» 233 особи. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Радіо Свобода".

Серед тих, хто приїхав зустріти звільнених, була журналіст Марія Варфоломеєва. 14 місяців вона провела в луганських тюрмах. Її оголосили «коректувальницею вогню» і «диверсанткою» за те, що вона зробила кілька фотографій будинків, в яких жили бойовики. Марії загрожувало 15 років позбавлення волі, але в березні 2016 року її обміняли на російського снайпера.

«Людину не можуть затримувати без санкції. Вони катують, б'ють струмом, душать людей для того, щоб отримати свідчення», – розповідала Марія Варфоломєєва відразу після звільнення.

Зараз журналістка живе в Києві, співпрацює з «Асоціацією військовополонених», яка займається реабілітацією колишніх заручників. Про те, як зустрічали звільнених бранців, вона розповіла Радіо Свобода:

– Зараз «Асоціацією військовополонених» буде займатися підготовкою документів для ЄСПЛ, юридичною допомогою, допомагати адаптуватися людям до умов свободи.

-– В ЄСПЛ вони подаватимуть позов проти Росії?

– Ми зараз над цим думаємо, робота йде. Поки розглядаємо всі можливості.

– Ви зустрілися там з президентом країни і з колишніми заручниками. Як проходила підготовка до обміну?

– Ми багато годин чекали, дуже переживали, що терористи, сепаратисти можуть зірвати обмін. Я всю ніч не могла заснути, нервувала, дуже хвилююче було. Коли ми приїхали туди, почали підступи влаштовувати терористи, розповідати, що когось не зможуть віддати і так далі. Ми чекали в невідомості, і тільки через кілька годин змогли побачити наших хлопців, нарешті їх обійняти. І я побачила моїх знайомих. Ми познайомилися, ще коли вони були на волі, і я була дуже рада, що можу бути першою людиною, хто їх привітає на свободі.

– Всі історії трагічні. Які Вас вразили найбільше?

– Найбільш для мене хвилююча історія – це моїх друзів. Це – наші луганські ультраси, фанати «Зорі», їх звинуватили в тому, що вони підривали пам'ятники, тільки за те, що вони фотографувалися з прапором України на тлі Луганська. Їх звинуватили в тому, що вони підривали пам'ятники, що вони там влаштовували якісь терористичні акти, хоча вони цього не робили. І їх дуже жорстоко били, вибивали зізнання. Мені було дуже боляче дивитися на своїх знайомих, коли ти бачиш, що у нього там зуба не вистачає, що він весь у синцях... Це було, звичайно, дуже важко. Ми всі боролися за цих хлопців, завжди про них згадували, дуже переймалися.

Петро Порошенко і звільнені заручники прибули до Харкова

– Був звільнений і луганський блогер Едуард Неделяєв. Ви знайомі з ним?

– Так, я знайома з ним і побачила його. Він усміхається, радіє. Звичайно, всі ще не вірять, що це насправді. Здається, що це сон. Ти борешся, борешся, і тобі важко повірити, коли їх, нарешті, звільнили, ти на них дивишся і думаєш: все, це сталося... І здається, що так і повинно бути. Таке дивне відчуття. Зараз хлопці перебувають в лікарні, сподіваюся, я зможу їх відвідати, якось підтримати. Займатимуться здоров'ям, насамперед фізичним, але з часом з ними будуть займатися психологи, щоб допомогти адаптуватися.

– Як проходить процес реабілітації? Є налагоджена схема?

– У нас зараз є західна програма, ми займаємося тим, щоб опрацювати її на максимально наближених до наших реаліях, адаптувати її, щоб людина змогла зрозуміти, що вона у безпеці, що її тут люблять, що вона тут потрібна, і щоб вона змогла знову почати мирно жити, не остерігаючись тієї гнітючої атмосфери ненависті, яка була в її житті там.

– Кажуть політологи, що ця історія з обміном, який відкладався багато разів, – гра, придумана Путіним для того, щоб підвищити статус Віктора Медведчука (представник України у гуманітарній підгрупі, кум російського президента Володимира Путіна). Ви згодні з ними?

– Він Медведчука використовує для своїх цілей. Не думаю, що йому важливо піднімати його статус. Йому важливо піднімати статус цих «республік», показати, що ось ви домовляйтеся не з Кремлем, а з самими терористами, вони самі все вирішують, а ми непричетні до цього. Це – єдине, чого вони хочуть. І також хочуть домогтися якихось преференцій, хочуть амністії, якісь території повернути. І вони цих людей використовують просто як заручників, для того щоб досягти своїх цілей, і все. Я не думаю, що їм важливий Медведчук. Я думаю, що Путін його використовує настільки, наскільки він може.

– Ви сумуєте за Луганськом? Чи сподіваєтеся коли-небудь повернутися в рідне місто?

– У тому, що Луганськ буде Україна, я абсолютно переконана! Це просто питання часу. Я впевнена, що Україна і Захід разом дотиснуть Путіна, і він відступить від Донбасу. Питання про те, чи можна мені повернутися на Донбас, я для себе поки не вирішила. Донбасу будуть потрібні дуже довгі роки відбудови. Я не знаю, чи зможе Україна повернути його хоча б у той стан, який був. Тому що Донбас повністю розбитий, вся промисловість, все, що там було, зараз просто вбито.