Солона вода з водоростями прямо з крану - реалії окупованого Криму (відео)

Кримський кран містичних історій

Солона вода з водоростями прямо з крану ‒ це щоденна реальність жителів Красноперекопська.

«Вода солона, смердюча і пити її неможливо, ‒ нарікають кримчани. ‒ Буває, що щось падає від неї, знаєте, як клапті з труб ‒ мох або що?»

Це ознака того, що прісну воду під землею вже замінює солона ‒ з Сиваша і Чорного моря, кажуть фахівці.

«Якісь свердловини, можливо, розташовані поблизу тих місць, звідки ці водорості можуть підтягуватися. Засолення відбувається регулярно і не перший рік. Років 50-60 тому таке вже було: прісну воду стали масово викачувати ‒ і свердловини почали засолюватися», ‒ говорить старший викладач кафедри географії Таврійського національного університету імені Вернадського Сергій Гапон.

Підконтрольні Кремлю чиновники визнають: вода в Красноперекопську не відповідає санітарним нормам. Вона занадто жорстка, перевищений вміст хлоридів. Мінералізація вища за норму в 2-3 рази, а в деяких місцях Красноперекопського району ‒ і в 5-6 разів.

Жителі району відмовляються пити таку воду і самостійно шукають вихід: запасаються відрами, баклажками та їдуть до сусідніх місць.

«Вона солона якась, розумієте? Постійно червона біжить. Особисто я беру в Танковому, у джерелі, тому що нашу пити неможливо». «Я їзджу в Новорибацьке ‒ беру там артезіанську воду в п'ятилітрові пляшки».

Такої ситуації в Криму боялися і три роки тому, але тоді воду приносив Північно-Кримський канал ‒ Україна забезпечувала до 85% потреб півострова у прісній воді. Після анексії воду на півострів подавати припинили. А в 2017 році на каналі добудували капітальну дамбу.

«Ця споруда буде служити свого роду підпоркою для підтримки необхідного рівня. Спостереження показують, що споруда працює в нормальному режимі, фільтраційних потоків не спостерігається, тобто конструкція греблі виконана на належному рівні», ‒ зазначає начальник управління Північно-Кримського каналу Олександр Романенко.

Воду не на потреби народу

Питна вода в Криму є, ось тільки місцева влада вирішила розпоряджатися нею на свій розсуд. Воду з підземних джерел, яку раніше використовували як питну, пустили на промислові і сільськогосподарські потреби. Зокрема, її отримують хімічні заводи ‒ Красноперекопський содовий і «Титанові інвестиції» в Армянську ‒ для технічних потреб. Місцева влада наказує заводам запустити опріснювальні станції, але на «Титані» така навіть не збудована.

«Ціна проекту ‒ 40 мільярдів рублів ‒ досить фінансово затратна історія. Її вирішує Корпорація розвитку Криму, вона взяла на себе цю місію. До цього приєднуються ще і Фонд розвитку мономіст і кошти підприємства «Кримський титан». Ця проблема буде вирішуватися», ‒ сказав у Криму заступник міністра промислової політики підконтрольного Кремлю уряду Борис Кабаков.

Але це дуже велика сума для такого підприємства. До того ж, опріснювальна станція вимагає чимало електроенергії. «Збільшити витрати на собівартість завод в принципі не зможе, тому що ринок не дозволить. Все те, що три роки тому мало людство для опріснення, вважалося нерентабельним у Криму. Віри, що завод «Титан» зможе собі це дозволити, у мене немає», ‒ говорить Олександр Лієв, екс-голова комітету АРК з водогосподарського будівництва.

Олександр Лієв

І навіть якщо опріснювальні установки збудують, відходи від їхньої діяльності можуть спричинити екологічну катастрофу в регіоні, вказують фахівці.

«Велика кількість води з підвищеним вмістом солей буде виливатися або в технічні озера-відстійники, або безпосередньо в море. Місцеві морські екосистеми будуть отримувати величезну кількість солей ‒ це буде знищувати морську флору і фауну», ‒ сказав старший викладач кафедри географії Таврійського національного університету імені Вернадського Сергій Гапон.

У нинішньому Міністерстві екології та природних ресурсів Криму проблему водозабезпечення визнають, але ставки як і раніше роблять на підземні води, називаючи цей ресурс «найбільш гарантованим». «Кримгеологія», в свою чергу, звітує про роботу з переоцінки запасів родовищ підземних вод: за минулий рік в гірському Криму досліджували 84 свердловини і 12 джерел.