"Сьогодні Сергій янгол…": Сергiй Миколайович Смiрнов. Його ім’я назавжди закарбоване в Літописі втрат української армії

Публікацією на сторінці спільноти порталу Патріоти України на Facebook поділився учасник Євген Сокирко.

Майстер проведення вилазок з використанням штатного озброєння мотопіхотного підрозділу, один з кращих розвідників-диверсантів у сучасній історії. Протягом війни вдало працював проти найсильніших ворожих підрозділів, регулярно доводячи сепаратистів до істерії.

Як свої, так і ворог - складали про нього байки та легенди. Більше 100 вдалих бойових виходів, до травня 2017 року жодних втрат в його підрозділі, лише поранені. Група з Смірновим та без нього – дві великі різниці, харизматичний лідер розвідки. З літа 2015 року ворог за ним розпочав відверте «полювання» - почути про Сергія захоплюючі життєві історії може кожен і сьогодні.
І дай Бог аби ми, живі, брали приклад, брали все найкраще і розповідали нашим дітям. Бо це наша історія, яку ми будуємо саме сьогодні.

Сьогодні Сергій янгол…

Сергiй Миколайович Смiрнов_позивний “Одеса” (29.07.1980 - 01.05.2017)

Народився 29.07.1980 року в місті Одеса (Одеська область), Україна.
“Справжній одесит” - це про нього. Пізніше переїхав та проживав у місті Олешки (Херсонська область), Україна.
Мати Сергія виховувала двох синів сама. Виховувала їх справжніми, сильними, мужніми чоловіками.
З дитинства звик допомагати та підтримувати рідних, бо родина - найбільше щастя, що може трапитися на шляху.
Дуже рано став дорослим і самодостатнім.

Навчався у середній школі №14 м.Одеса, Україна.
Після школи вступив до будівельного технікуму ПТУ 25, який успішно закінчив.
Захоплювався боротьбою і займався плаванням.
Після навчання у технікумі працював на будівництві. Сотням людей зробив першокласні ремонти на найвищому рівні.

Дуже любив природу і рибалку, річки, гори, ліси - то все його.
Мріяв працювати єгерем на пенсії.
Сергій був справжнім одеситом з відмінним почуттям гумору і завжди з відмінним позитивним настроєм, а також професіоналом своєї справи, за що б не брався!
Був надзвичайно справедливою людиною, чорне - бачив чорним, а біле - білим.

Бойовий шлях розпочав у вересні 2014 року.
06.09.2014 року пішов захищати Україну добровольцем, став до лав Збройних Сил України.
Приєднався до 43 добровольчого батальону “Патріот” в/ч пп В0829.
І рівно за рік, 06.09.2015 року повернувся додому з війни, до коханої, в рідну оселю, щоб вже 10 жовтня у них відбулось весілля.

Сергія з війни чекала кохана. Пропозицію майбутній дружині зробив коли вже рік перебував на передових позиціях в АТО. “Пропозицію зробив мені будучи в АТО вже як рік... я була безмежно щаслива наречена, а пізніше - щаслива дружина. ми надихатися не могли на нашого крихітку синочка, Сергій казав на нього “наша радість на старість”- пише дружина

2016 року підписав контракт та знову боронив Україну на передових позиціях. Маленькому сину Сергія, на той час був один місяць.

Звання: молодший сержант
Посада: в.о. командира взводу розвідки 1-ї роти 43-го ОМПБ «Патріот» 53-ї ОМБр, Збройні сили України.

Під час бойових виходів ніколи докладно не вказував маршрут та місця перебування групи, попереджуючи можливу передачу інформації ворогу. Сергій намагався все прораховувати наперед, ця відповідальність за життя інших в ньому була закладена з дитинства.

Влітку 2016 року був поранений. Лежав в госпіталі, не сказавши дружині. Сергій переживав дуже за кохану і “манюню”. Переживав, що кохана буде хвилюватись, а допомогти все одно не зможе.

Сергій Смірнов був патріотом України. Пройшов Попасну, Золоте, Зайцеве, Авдіївку, Новгородське, Світлодарську дугу.

Був нагороджений бойовими нагородами.

Загинув 01.05.2017 року внаслідок російського вторгнення в Україну. На передовій, під час виконання бойового завдання, поблизу селища Луганське (Світлодарська Дуга), Донецької області, Україна.
В той день ввечері група українських військових потрапила під потужний обстріл з боку російських найманців. Троє розвідників намагались врятувати пораненого побратима Юрія Малькова. Але не вдалося, в результаті мінометного обстрілу ворога троє військових загинули. Військових, що не кинули один одного:
Юрій Мальков, Анатолій Біжко та Сергій Смірнов, ще один розвідник був поранений.
06 травня 2017 року у присутності СММ та ОБСЄ, вдалося забрати загиблих та поховати гідно.
Поховали Сергія на кладовищі в місті Олешки (Херсонська область), Україна.

Залишилися: мати, дружина, син Макар (11 місяців), та син Андрій 19 років.

Коханий чоловік, батько, люблячий син, побратим, справжній друг, справжній професіонал на справжній українець на завжди в серцях і нашій пам’яті.

Загиблі українці вже не зможуть розказати про себе
Тому ми повинні вписати їх імена в історію

Військовий, Сергiй Миколайович Смiрнов.
Його ім’я назавжди закарбоване в Літописі втрат української армії!

Автор: Алла Бруснік