Пільгові пенсії: Хто платить за банкет?

Накопичення пільгових пенсій на шкідливих виробництвах перекладуть на власників підприємств. Уряд пропонує повернутися до практики диференційованої сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) для «шкідливих» професій за списком 1 і 2 (перелік спеціальностей, які дають право дострокового виходу на пенсію), запровадивши для таких робітників професійну накопичувальну пенсійну систему. З окремих підприємств (привіт металургійно-вугільно-хімічним олігархам Ахметову, Фірташу та іншим промисловцям) додатково до існуючої ставки ЄСВ пропонують стягувати ще 15% та 7% на персональні рахунки майбутніх пільгових пенсіонерів. Дехто вже починає репетувати про посилення податкового тиску. Даруйте, але за пільги хтось має платити. І краще, щоб це були ті, хто безпосередньо отримує додану вартість від праці пільговиків. Кажуть мудрі люди – в такій справі треба ділитися…

Нехай Ахметов платить своїм шахтарям

Сьогодні вже стало очевидним, що зниження в 2015 році ставки ЄСВ майже удвічі - до 22% та її уніфікація (а фактично «зрівнялівка» для всіх галузей, оскільки раніше розмір внеску становив в залежності від класу професійного ризику виробництва від 36,76 % до 49,7 %. – Ред.) були одними із чинників нинішнього дефіциту пенсійного фонду. І тепер уряд шукає способи, як звести кінці з кінцями, догоджаючи строгому МВФу, та як не розгубити при цьому електорат.

Як відомо в Україні є два спеціальні списки професій (затверджені Постановою КМ №461), зі шкідливими умовами праці (№1 - «особливо тяжкі та небезпечні умови роботи» і №2 - «дуже тяжкі умови роботи»). Це металурги, шахтарі, військові, поліцейські, хіміки тощо (до останнього часу в переліку значилися навіть балерини – Авт.).

Перераховані таким чином категорії працівників (а їх кілька сотень в різних галузях народного господарства) мають право на достроковий вихід на пенсію - хто у 35 років ( ті ж балерини), хто у 55. «До тих пір, поки економіка була державною, нікого не хвилювало, за чий рахунок такі пільги. Після приватизації заводів та шахт ці пільги залишилися. Спочатку була недосконала спроба компенсувати пільги за рахунок додаткових соціальних внесків. Після зниження ЄСВ до єдиної ставки 22% несправедливість посилилася, - каже Тарас Козак, координатор Громадянської Платформи Нова Країна, член Цільової команди реформ фінансового сектору. - Дострокові пенсії шахтарі отримують за рахунок внесків пересічних громадян, а економлять на внесках їхні роботодавці, зокрема – олігархи. Пропонується, щоб такі роботодавці сплачували ЄСВ на 15% і 7% більше (згідно «тяжкості» роботи – Авт.)». І на переконання експерта, такий підхід правильний. Логічно – той, хто отримує вигоди від експлуатації трудових ресурсів, той і повинен забезпечувати дострокові та високі пенсії. Тому ніякої зради тут шукати не варто. Як і додаткового податкового тиску (прості математичні розрахунки на допомогу адептам зради). Навіть з нинішнім підвищенням ставок в лічених галузях великий бізнес матиме в результаті менше «податкове» навантаження, ніж це було років кілька назад, коли ЄСВ буквально «душив» будь-які наміри відкривати нові робочі місця.

Ідея уряду полягає в тому, щоб кожному співробітнику з названих пільгових категорій роботодавець на спеціальний рахунок акумулював додаткові кошти (оті +15% і +7%). «І, коли людина отримає право в 50 років, наприклад, достроково вийти на пенсію, вона з цього рахунку буде отримувати виплати. А при досягненні 60 років такий пенсіонер потрапляє в загальну систему виплат, куди він також відраховував ЄСВ», - пояснив в інтерв’ю РБК-Україна міністр соціальної політики Андрій Рева.

Якщо МВФ погодиться на подібну «гібридну» пропозицію, то в Україні для окремо взятих професій буде запроваджено ту саму накопичувальну пенсійну систему, якою українцям вже дірку в голові продовбали. І на впровадження якої уряд ніяк не наважується через відсутність ресурсів. Вважається, що хитрість з «професійно-пільговим» накопиченням дозволить зберегти баланс в рамках існуючої солідарної системи. Однак, міністр соціальної політики все ж подробиць ідеї не розкриває. Мабуть, забагато в ній «але».

За туманом нічого не видно

За словами пана Козака, виникає низка та запитань, на які поки що немає відповідей. Зокрема, чи повинні додаткові внески бути частиною ЄСВ? (Є аргументи як “за”, так і “проти”). Хто буде власником сплачених внесків - роботодавець, працівник чи держава? Які розрахунки доводять, що саме ставки 15% та 7% є достатніми? Куди сплачуватимуться додаткові внески? За попередньою інформацією, уряд хотів би, щоб ці гроші йшли в ПФУ - для виплати поточним пенсіонерам. МВФ, навпаки, вимагає їх накопичувати на персональних рахунках. Якщо накопичувати для пенсій сьогоднішних працівників, то де саме - в спеціальному державному накопичувальному фонді чи в недержавних пенсійних фондах (НПФ)? Якщо в приватних, то чи можуть такі фонди належати підприємствам, чи вони мають належати виключно профспілкам чи галузевим асоціаціям? Чи може працівник або роботодавець самостійно обирати НПФ? І це тільки вершина айсбергу проблем…

Усі йдуть на заслужений відпочинок, а балерини продовжують танцювати

А доки Україною курсують лише здогадки та припущення з приводу майбутньої пенсійної реформи (зокрема, її «пільгово-накопичувальної» частини), уряд уже зробив перші кроки їй на зустріч. У минулому році вищезгадані списки №1 та №2 були суттєво скорочені. За даними Конфедерації вільних профспілок вони «всохли» з 192 сторінок до 62. Якщо раніше право на пільгову пенсію розповсюджувалося на 1,1 млн осіб, то внаслідок урядової ревізії з категорії пільговиків відсіялось не менше 700 тисяч осіб. До речі, балерин видалили із цього списку. Тож виходить, що тепер вони мають танцювати не до 35 років, як раніше, а до 60… А що? Здоров’я треба берегти, йогою займатись!

З 72 категорій працівників, зайнятих на шахтах, наприклад, в новому списку залишилися всього дві - працівники, які повний робочий день проводять під землею, і ті, хто обслуговує персонал, зайнятий під землею (медпункт в шахтах, служба підземного зв'язку). Тобто більше не виходитимуть раніше на пенсію директори шахт, механіки, енергетики, інженери, технічні керівники та їхні заступники, майстри. Звичайно, значній частині працівників така ситуація не сподобається. Але по великому рахунку, це потрібно було давно зробити.

Автор: Марина Нечипоренко, Київ