"Орків ми відігнали, поранених відправили до Волновахи, а Бурмило ходив і кавчав так, що аж кров холонула!", - боєць АТО про чотириногого друга

Суворий військовий кіт із важким поглядом дуже швидко став зіркою соцмереж. Виявилося, що Бурмило після пережитого має повне право більше не бути "мімішним".

Наприкінці минулого року кулеметник 72 омбр Іван Хащина опублікував на "Фейсбуці" фотографії кота із підписом: "Це Бурмило. Його боїмося навіть ми".

Наразі Іван вже на дембелі і погодився розповісти про бойового кота. До бійців Бурмило прибився в 2015 році на початку січня, щоправда звали його тоді Димком. Він прийшов з села – бійці з'ясували у місцевих, що його господарі поїхали, а пса та кота не спробували навіть до когось прилаштувати, кинувши тварин напризволяще.

Димок прилаштувався до атовців і показав себе добрим та ніжним котом, вдячним за харчі і ласку.

"Але після лиха, яке з ним трапилось, за його похмурий погляд перехрестили ми його в Бурмила, - розповідає Іван. - 23 лютого орки, перепивши "бояришніка", на своє окупаційне свято, почали нас обстрілювати з "Васильків", а потім ще й поперли в атаку. Коли почався обстріл, один із бійців забіг в маленький бліндаж, а за ним забіг, шукаючи порятунку, наш Димок. Одна із мін влетіла прямо в бліндаж і боєць разом з котом отримали контузію. Добре хоч осколками не побило!. Орків ми відігнали, поранених відправили до Волновахи, а Бурмило ходив і кавчав так що аж кров холонула!"

З часом його здоров'я покращилося, але вчорашній Димок більше нікого до себе не підпускав і нічого не їв крім бичків в томаті, які він просто обожнював: якщо кіт бачив в когось в руках банку з цим делікатесом, то чіплявся на штани, відставав тільки тоді, коли одержував те, що вимагав.

Кіт дуже важко переживав контузію, міг цілий день просидіти біля бліндажу, дивлячись в одну точку а потім вчепитися комусь в руку чи ногу. Собаки обходили його десятою дорогою, бо нападав і на них, налякав навіть вівчарку мінометників. Вбивав мишей, але не їв.

Йшли ротації, одна хвиля мобілізованих змінювала іншу, а Бурмила залишався на посту. Багато хто з хлопців хотів забрати кота додому, але ніхто не знав, як перенесе дорогу агресивна тварина з пошкодженою психікою.

"Хто б сказав до війни, що сумуватиму за звичайним котом - не повірив би. А ось, бачте, як воно є. Бойовий побратим, так би мовити, фронтовий товариш", - згадує Іван.

Ходили чутки, що Бурмило так і живе на позиції, тероризуючи місцевих собак, потім – що його забрали до санаторію. Але згодом виявилося, що кота зрештою відвіз до себе додому один з бійців.

Джерело: Depo.Життя