"Невдаха з минулого, або Чому Медведчук ніколи не стане успішним політиком", - блогер

Останнім часом прізвище Віктора Медведчука дуже часто з’являється у новинах. Участь Оксани Марченко в танцювальному шоу, скандал навколо сюжету фільму про Василя Стуса, рішення вступити в партію «За життя», інформація про купівлю «112 каналу» і майже синхронне рішення цього телеканалу розірвати співпрацю з Радіо Свобода ‒ всі ці фактори доводять, що Віктор Медведчук постановив повернутися в активне політичне життя, інформують Патріоти України.

Якщо відвідати інтернет-сторінку проекту «Український вибір», то можна помітити цікаву тенденцію: Віктор Медведчук щодня робить як мінімум одну-дві політичні заяви. Чого лише не коментує цей політик!

Тут вам і критика «соросівської маріонетки» Уляни Супрун, брат якої, як стверджує Медведчук, є високопоставленим чиновником ЦРУ; тут і серйозна схвильованість рівнем захворюваності на кір серед українців; і турбота про майбутнє транзиту російського газу; і палке переживання за свободу слова в контексті рішення творчої групи фільму про Василя Стуса дозняти епізоди з адвокатом поета; голосіння за українським суверенітетом, який начебто потерпає від траншів МВФ; і наполягання виконувати Мінські угоди; і коментар щодо участі представника США у військовому параді на День Незалежності України; і навіть турбота про курсування потягів на Москву. Ви не повірите, але політик, якого дехто вважає всесильним, коментує навіть дощ у Києві і затоплені вулиці. Але й це ще не все: Віктор Медведчук навіть знайшов час, щоб висловити свою експертну думку з приводу проекту нової редакції українського правопису!

Одне з двох: або політику немає чим зайнятися, тож він і робить заяви про все на світі, або ж він за будь-яку ціну намагається потрапити в інформаційний простір. Про людей, які коментують будь-які теми, моя бабуся казала: «Рот не закривається». Це не найгірша з людських рис, але хіба вона личить солідному політику? Дощ, правопис, кір?!

Читаючи новини на сайті «Українського вибору», варто звернути увагу і на показник відвідуваності цих матеріалів. Вочевидь, розробник сайту не догледів, і кожен відвідувач сторінки може побачити цифру переглядів кожної статті. Коментарі Віктора Медведчука, судячи з сайту «УВ», читають в середньому від 30 до 200 людей. Відніміть працівників штабу і самого автора заяв. Хіба це показник всесильного політика національного масштабу?

Воно й не дивно, що політик, яким не цікавляться українці, змушений платити за потрапляння в новини. Це випливає зі звіту Інституту масової інформації за липень 2018 року: «Серед політичних матеріалів, найбільше джинси стосувалося діяльності партії «За життя» та її нового члена Віктора Медведчука – 30%».

Чи існує хоч один успішний проект Медведчука?

Зрештою, якщо глянути на політичну біографію Віктора Медведчука, то міф про надзвичайно успішну людину розвіюється. Зловісний – так, одіозний – так, але хіба успішний?

Конституційна реформа, імідж Кучми і спроба посадити в президентське крісло Януковича в 2004 році з тріском провалилися. Віктора Медведчука тоді вважали автором усіх цих «блискучих» ідей.

Ідеї відмови України від Угоди про асоціацію з ЄС та повного підпорядкування Кремлю теж зазнали фіаско – і завершилися Революцією гідності.

Коли нещодавно з фанфарами повідомлялося про вступ Віктора Медведчука в партію «За життя», треба було поставити питання – а чи є ще хоч одна партія, яка б захотіла мати такого члена? Чи додасть членство Медведчука партії бодай один процент виборчих симпатій? А чи має якийсь рейтинг підтримки «Український вибір», у який уже роками помпують грубі гроші?

Назвіть хоч один успішний проект Віктора Медведчука. Найсильнішою його стороною є те, що він «кум Путіна». Та хіба ж це комплімент? Навіть якщо забути про особу Путіна – невже це почесно, коли тебе цінують не за твої якості, а тільки за те, що ти чийсь кум? Так само було і в часи Кучми, коли Медведчука називали «сірим кардиналом». Іронія такого прізвиська полягає в тому, що називають так будь-кого, тільки не справжніх кардиналів.

Врешті-решт, скандал навколо фільму про Василя Стуса показав, що є найслабшою рисою Віктора Медведчука – його анахронічність.

Це людина з минулого, яка за кадебешними лекалами вміє снувати інтриги, звинувачувати, погрожувати судами, сіяти страх. Але чи може такий політик завоювати народну підтримку, повагу? Чи може такий політик прогулятися вулицями міста без охорони? Відповідь очевидна.

Суспільна думка демонізує і вважає Віктора Медведчука надзвичайно впливовим і загрозливим. Але історія його життєвих досягнень свідчить про протилежне.

Андрій Любка – письменник