Непідконтрольний Донбас: що змінилось? 70% українців за компроміси по Донбасу і 60% - за миротворців

Було опитано 2018 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком АР Крим і окупованих територій Донецької та Луганської областей. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Для порівняння наводяться дані загальнонаціонального дослідження громадської думки населення України, яке провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 9 по 19 жовтня 2015 року, та дані дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва й соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного з 11 по 16 травня 2016 року.

• Абсолютна більшість населення України (70%), як і рік тому, вважає, що для досягнення миру на Донбасі можна йти на компроміси, однак тільки 18% згодні йти на будь-які поступки задля встановлення миру, а понад половини опитаних вважають, що не усякі компроміси прийнятні. Встановлення миру на Донбасі силовим шляхом бачать 18% опитаних.

• Готовність до компромісів знижується зі збільшенням віддаленості від військових дій. Так, готовність йти на будь-які компроміси задля миру демонструє кожен четвертий респондент на Сході, а на Заході України лише кожен десятий.
• Найбільш дієвими серед запропонованих рішень задля встановлення миру на Донбасі населення вважає міжнародний тиск на Росію, з тим аби вона відмовилась від втручання у конфлікт на Донбасі (38%), та успішна відбудова нормального життя на підконтрольній території Донбасу (28%). Якщо порівняти з минулим роком, то зменшилась кількість осіб, які вважають, що для встановлення миру потрібно припинити фінансування цих територій (з 20% до 11%), визнати російську мову другою державною (з 11% до 5%) та впровадити федеративний устрій в Україні (з 7,5% до 5%).
• Населення здебільшого підтримує рішення РНБО України про блокаду торгівлі з «ДНР» та «ЛНР»: «за» – 47% опитаних, проти – 37%. Найвища підтримка блокади – на Заході (66%), дещо нижча – у Центрі (47%). Примітно, що найменша кількість прихильників таких дій на Півдні – 30%, тоді як на Сході вона становить 38%.

• Більшість населення підтримує пропозицію законодавчо визнати непідконтрольні території Донецької та Луганської областей окупованими: 55% – «за», 22% – «проти», а майже чверть опитаних не визначились стосовно цього питання. Найвищий рівень підтримки закріплення факту окупації – на Заході (64%) та у Центрі (59%). На Сході законодавче закріплення факту окупації підтримують 49% респондентів, а найменше прихильників на Півдні – 35%.
• Політичне майбутнє самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» 55% українців бачать у складі України надовоєнних умовах. Ще кожен п’ятий респондент схиляється до можливості надання цим територіям більшого рівня автономії у складі України і близько 9% підтримали самостійне існування цих утворень або приєднання їх до складу Росії. Загалом порівняно з минулим роком скоротилася підтримка пропозиції надати більше прав нині непідконтрольним територіям. Найбільша підтримка надання автономного права територіям «ДНР» та ЛНР» – на Сході (28%), але й там це меншість, більшість (47%) воліє, щоб ці території залишалися у складі України у довоєнному статусі.
• Продовжує зростати підтримка ідеї введення на Донбас міжнародного миротворчого контингенту. Тепер вона становить понад 60%, і лише п’ята частина населення виступає проти. Єдиним макрорегіоном, де кількість противників миротворців є приблизно рівною числу прихильників, є Південь (38% – проти; 36% – за). Варто відзначити значну частку респондентів, які не визначились стосовно цього питання – таких на сьогодні 19%, найбільше – на Півдні (25%).
• Серед можливих варіантів політики України щодо непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей опитування виявило відсутність консолідованої позиції: 23% населення підтримують повну ізоляцію так званих «ДНР» та «ЛНР»; 22% – вважають за доцільне тримати економічну блокаду, але зберігати гуманітарні відносини, 22% виступають за дозвіл на торгівлю критично важливими товарами (продовольством і товарами повсякденного вжитку з боку України та антрацитом від непідконтрольних територій) та максимальною підтримкою гуманітарних зв’язків, а 15% виступають за максимальний розвиток зв’язків з непідконтрольними територіями – як гуманітарних, так і торговельних.
• Населення по-різному ставиться до певних кроків соціальної та гуманітарної політики стосовно непідконтрольних територій. Громадяни переважно підтримують спрощення доступу до навчання в українських освітніх закладах різного рівня для мешканців непідконтрольних територій (60%), надання підтримки (фінансової та матеріальної) жителям непідконтрольних територій, що прагнуть виїхати на території, контрольовані Україною (59%), посилення контролю за здійсненням виплат внутрішньо переміщеним особам з метою уникнення зловживань (69%), здійснення більш серйозного контролю за перетином лінії розмежування (55%), спрощення отримання будь-яких адміністративних послуг у прифронтових населених пунктах (47%) та надання дозволу на торгівлю з непідконтрольними територіями продуктами харчування і товарами першої необхідності (47%).
• Водночас, населення переважно проти зняття обмеження на соціальні і пенсійні виплати громадянам України, що проживають на непідконтрольній території (42%). А думки щодо спрощення перетину лінії розмежування та полегшення режиму отримання перепусток діляться майже навпіл: 38% цю пропозицію підтримують і 40% – ні, причому з чітким регіональним поділом: підтримує більшість на Сході (52%) і Півдні (48%) і ставиться негативно на Заході (51%) та Центрі (46%).

Джерело