Громадський активіст
БЛОГИ
За останні 10 років у сфері молекулярної біології стався надзвичайний прорив, пише видання Лівий Берег (LB.ua), передають Патріоти України. Уже сьогодні можна прочитати генетичний код людини і передбачити, якими хворобами вона хворітиме. За допомогою генних технологій клонують тварин, роблять спроби створювати дітей «на замовлення» і проводять інші експерименти з репродукцією. Наступним завданням генетики є вирощення нових людських органів для заміни хворих. У великих успіхах криються і загрози. Де пролягає ця межа, наскільки можна втручатися в генетику, що нового готує молекулярна біологія у наступні роки - далі у розмові з доктором Юрієм Мончаком, науковим директором Лабораторії молекулярної діагностики та професором медичного факультету Макгільського та Монреальського університетів, викладачем Школи біоетики Українського католицького університету.
А як щодо лікування хворих органів в людини? Чи винайдені технології вирощення нових органів?
Певні спроби з трансплантації нових органів вже проводилися. Є небезпека, що хвора людина може відкинути донорський орган, який має інші молекулярні характеристики тому, що стовбурові клітини, з яких виростили орган, походить від іншої людини-донора. Щоб цьому запобігти, людина повинна приймати ліки для пониження роботи імунної системи. Наразі з’явилося цікаве рішення – вирощення здорових органів в інкубаторі, клитини яких походять від самого потерпілого пацієнта, так звані «автологічні стовбурові клітини». Хоча це досить складно зробити, оскільки орган має трьохвимірну форму.
Відносно легко такі експерименти вдалося провести з людською шкірою, бо вона є відносно одноманітною за структурою і має лише кілька шарів. Значно складніше виростити тканину нирки, селезінки чи підшлункову залозу. Для цього науковці проводять генетичні маніпуляції з іншими організмами.
Наприклад, якщо свинка через генетичну ваду не може виробити клітин підшлункової залози, в її ембріон вживлюють стовбурові клітини щура. Тоді народжується свинка з підшлунковою залозою, яка складається виключно із клітин щура. Новий орган можна трансплантувати в організм щура, який має хвору підшлункову залозу і таким чином його уздоровити. Подібні експерименти проводили із людськими клітинами, які імплантували в ембріон свинки. Свинка не0 народилася живою, її евтонізували. Але вдалося визначити, що людські ембріонні клітини були у всіх тканинах свинки, за винятком мозку. Так науковці довели, що людські клітини можуть розвиватися в іншому організмі. Наступний етап – це спроба імплантації людських клітин у свинок, вирощення здорового органу і трансплантація у людський організм, з якого взяли клітини.
На вашу думку, де пролягає межа, яку не варто переступати?
Межа є ще неокресленою. Шкода, що Церква дуже рідко бере участь в наукових дискусіях. Звичайно, це трапляється з різних причин. Зараз епоха секуляризму, коли духовність ігнорують і послуговуються лише доказами у сфері фізики, біології, хімії.
Але досвід минулого показав, що не все, що можемо, треба робити. Людство зайшло в глухий кут з ядерною енергією. Тепер використання ядерної зброї нависає загрозою над усім світом. Північна Корея активно працює над виготовленням ядерної зброї. І тільки тепер ми беремося за голову і розуміємо, що не в той напрямок спрямували свої дослідження. Така ж загроза може нависнути і в сфері генетики.
Атомна зброя спрямована на знищення, генетична модифікація без контролю може мати ще гірші наслідки. Вони можуть стати спадковими. Ми ще не знаємо, як вони впливають, але вже починаємо ними бавитися. Люблю цитувати фізика із фільму «Парк Юрського періоду»: «Науковці були настільки захоплені тим, що можуть зробити, що вони ні на хвилину не подумали, чи повинні вони це робити».
Думаю, це про нашу епоху. Наука захоплена собою і не зважає на етичні принципи. Людство нагадує підлітка, який знайшов рушницю, але не вміє нею користуватися. Витягнув із батькової шафи, взяв до рук і почав стріляти. Так само людство відкрило атомну енергію – з’явилася атомна зброя, відкрило електронну комунікацію – з’явився електронний шпіонаж. Маємо багато відкриттів, але з якою метою ми їх використовуємо.
Церква застерігає людство від надмірного втручання в природу і накладає табу на експерименти з клонуванням і деякими репродуктивними технологіями. Зазвичай у пориві до знань науковці-генетики не дослухаються і ставлять під сумнів релігію як таку. Що особисто вас спонукає довіряти Церкві?
Я переконався, що впровадження генетичних маніпуляцій без моральних принципів призведе до непоправної шкоди на довгі роки. Також я переконався, що завжди можна знайти альтернативний моральний вихід із ситуації. Бог створив природу, і вона не є злою. Але надуживання природою є злом.
Згадаймо, як 10-15 років тому відкрили стовбурові клітини, які стали рішенням багатьох генетичних проблем. Зокрема, за їх допомогою, здавалося що можна лікувати будь-які генетичні хвороби. Проблема була лише в тому, що ці клітини видобували із вбитих ембріонних клітин. Їх розбивали на поодинокі клітини і вирощували в інкубаторах. Хоча Церква гостро на це зреагувала, науковцям видавалося, що це єдиний метод отримати стовбурові клітини.
На превелике здивування, у 2007-2008 році два дослідники довели, що ми можемо взяти будь-яку клітину із будь-якої людини і в дуже легкий спосіб перетворити її в стовбуровий стан. Відтоді стало відомо, що у кожної людини є безконечне джерело стовбурових клітин. Відтак, відпала потреба вбивати людські ембріони.
Отже, минуло 10-20 років, як винайшли новий метод, який не передбачає вбивства людських ембріонів. Це один з доказів, що йти по найменшій лінії опору – це не вихід. Я впевнений, що ми зможемо знайти моральні альтернативи на будь-які виклики науки.
На вашу думку, усі ці знання і відкриття у сфері генетики зроблять людство щасливішим?
Якщо використовувати усі наукові здобутки в генетиці, зважаючи на моральні принципи, то людина може бути надзвичайно щасливою. Це стосується і будь-якої іншої сфери. Якби ми користувалися ядерною енергією відповідно до етичних принципів, не було б ніяких проблем і загроз. Справа не у генетиці чи ядерній енергії, але в людській мотивації, з якою ціллю ми використовуємо наукові відкриття. Щоб правильно використовувати, треба мати правильні моральні дороговкази.
Довідка
Юрій Мончак - професор молекулярної біології медичного факультету провідних світових університетів Макгільського та Монреальсьного (Канада). Закінчив бакалаврат і магістратуру з мікробіології, отримав докторський ступінь з молекулярної біології. Постдокторат закінчив у Вашингтоні в Національному інституті раку. Викладає молекулярну біологію в Університеті Маꥳлла та Монреальському університеті. З 1994 року очолює лабораторію молекулярної діагностики при одному зі шпиталів Університету Маꥳлла на посаді професора.
Для Юрія Мончака є важливою ідея гуманізації медицини на основі xристиянських цінностей та виховання поваги до людського життя.
Щороку він відвідує Україну, викладає молекулярну біологію у Школі біоетики Українського католицького університету у Львові.
Разом зі своєю матір’ю заснував фонд ім. Михайла Мончака, о. Івана Гаврилюка, Дарії Когутяк і Софії Кокоцької при УКОФ (Українській католицькій освітній фундації).
За тиждень до Великодня, також у неділю, віруючі йдуть до церкви святити гілочки верби і приносять їх додому для захисту оселі, родинного добробуту та здоров'я рідних. Цей день називають Входом Господнім у Єрусалим, Вербною неділею, "шутковою" або "кві...
Кривавий диктатор відкрито збрехав, що хрещення Русі нібито стало відправною точкою розвитку російської державності "забувши", що під час хрещення Русі в Києві в 988 році не існувало навіть Москви. Глава Кремля 28 липня 2018 року заявив, що хрещення Ру...
