Микола Міхновський: Апостол української державності і соборності

Саме праця Миколи Міхновського стала справжнім маніфестом українського самостійництва.

Апостол української державності. Так Миколу Міхновського назвав Петро Мірчук – український історик та активний діяч політичної еміграції. Справді, значення цієї постаті для нас колосальне. Невідомо, чи отримали б українці шанс на незалежність у 1917–1921 і 1939–1950-х роках, і чи здобули б її нарешті у 1991-му, якби ніколи не жив на світі автор "Самостійної України” і "Десяти заповідей УНП”. Про це йдеться у матеріалі видання Український інтерес, повідомляють Патріоти України.

Вчора, в останній день березня, виповнилось 145 років від народження Миколи Івановича Міхновського. Його мала батьківщина – село Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії, відоме ще з середини XVII століття. За сучасним адміністративним поділом, воно належить до Згурівського району Київської області й розташоване на самій межі з Чернігівщиною.

Міхновський – надзвичайно багатогранна особистість. Протягом відносно короткого життя (51 рік) він встиг заявити про себе і як юрист, і як громадський діяч, і як політик, і як ідеолог самостійництва, і як публіцист, і як військовик та організатор українських збройних сил.

Міхновський не був першим, хто обґрунтував ідею державної незалежності й соборності України. За п’ять років до нього це зробив галицький соціал-демократ Юліан Бачинський на сторінках книги "Україна irredenta”. Але саме праця Миколи Міхновського стала справжнім маніфестом українського самостійництва. В основу "Самостійної України” було покладено промови автора, виголошені на Шевченківських святах 1900 року в Полтаві і Харкові. Окремою брошурою їх опублікували у Львові без зазначення прізвища автора.

Обкладинка першого видання “Самостійної України” (Львів, 1900). Фото надане авторомОсь основні тези, з якими далеких 118 років тому виступив молодий і ще маловідомий харківський адвокат:

"Державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин”.

"Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче з своїми рабами? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено виключно росіян (москалів) або змоскалізуваних ренеґатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів?”.

"Законами російської імперії зневажається право совісти, погорджуеться право свободи особистої, гнобиться навіть недоторканість тіла”.

"Ми виписали на своєму прапорі: "Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі”.

"Коли б навіть було доведено, що ми тільки різноманітність російської нації, то й тоді нелюдські відносини росіян до нас освячують нашу до їх ненависть і наше моральне право убити насильника, обороняючись від насилля… Нехай вчені розшукають, хто був кому родичем, – ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв’язки з російською нацією!”.

"На очах історії сильна, освічена і культурна інтелігенція України приняла в XVI і XVII віках польську національність… Тоді сильним і могутнім замахом український народ породив нову інтелігенцію. Ця друга прийняла російську національність протягом XVIII і XIX віків… Але український народ здобув у собі досить сили, здобув навіть посеред найгірших обставин політичних, економічних та національних витворити собі нову третю інтелігенцію”.

"Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що це вже остання боротьба, що потім уже ніколи не настане слушний час до нової боротьби”.

"Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належиться по праву, але віднято в нас теж силою”.

"Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч один ворог чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя”.

Не менш відомими твором Міхновського є десять заповідей для членів Української народної партії, розроблені ним у 1904 році:

"1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей.
2. Усі люди – твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників – і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися ренегатом-відступником.
8.Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш”.

Але зараз нечасто згадують про те, що в розпал революції в Російській імперії 1905 року Микола Міхновський висунув проект конституції самостійної України. Майбутня держава мала охоплювати всі українські етнічні території, об’єднані у спілку дев’яти земель – Чорноморської, Понадморської, Степової, Слобідської, Лівобережної, Гайової, Північної, Підгірської і Горової України. За формою правління Міхновський бачив Україну президентсько-парламентською республікою з поділом влади на три незалежні гілки. Особлива увага приділялася правам і свободам людини, рівності прав громадян незалежно від їхнього походження і статі. Шлюб і розлучення визнавалися винятково приватною справою, церкві й державі заборонялося втручатися у ці питання. Для іноземців діяв ценз осілості – вони зрівнювалися у правах із українцями після 10 років постійного мешкання в Україні.

Микола Міхновський випередив свій час. Більшість сучасників його не зрозуміли, вважали "фантастом” і "авантюристом”. Грушевський згодом характеризував Міхновського як "нашого фашиста” (це слово тоді ще не мало виразно негативної конотації), протиставляючи його соціалістам і демократам. Винниченко і Петлюра звинувачували Міхновського в "ідейній обмеженості”, бо, на їхнє переконання, національне він ставив вище за соціальне. Скоропадський називав погляди Міхновського "вкрай шовіністичними”. Та жоден з цих політиків – з різних причин – не зміг надовго втримати незалежність України.

На відміну від них, Микола Міхновський практично ніколи не мав доступу до реальних важелів влади. Під час Української революції перебував у опозиції – до більшості у Центральній Раді, до гетьманського уряду, до Директорії УНР. Але ставши свідком поразки визвольних змагань, а потім ще й "поспілкувавшись” кілька днів зі слідчими ДПУ, він не витримав. 3 травня 1924 року Микола Міхновський – за офіційною версією – покінчив життя самогубством на території садиби свого приятеля Володимира Шемета (Київ, вулиця Жилянська, 76). Похований на Байковому цвинтарі. А у травні 2017-го невідомі викрали бронзове погруддя з його могили.

Автор: Владлен Мараєв

Опублікував: Evora
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. "Вільха", "Нептун" та "Дельта": ЗСУ поповнять високотехнологічним озброєнням (відео)

середа, 1 липень 2020, 20:30

Коли самеу ЗСУ з'являться зразки високотехнологічної техніки і яке високотехнологічне озброєння отримають українські військові протягом наступних років. За словами Миронюка, відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020-2022...

Хіти тижня. Брудна робота під землею: Яка заробітна плата у жінок на тяжкій роботі у шахті

середа, 1 липень 2020, 18:30

Як живе і скільки отримує жінка, що працює в шахті. Робота в магазині — це весь день на ногах, один вихідний і вираховування відсотків із заробленого. Куди спокійніше — працювати в шахті, говорить мешканка Кривого Рогу. Не називаючи свого імені, вона в...