"Мене звільнили останнім з 300 політв'язнів радянського режиму",- кримськотатрський громадський діяч

"У 1982-му проти мене порушили кримінальну справу. У лютому влаштували вдома у Ташкенті обшук, вилучили мої нотатки. Це була стаття за виготовлення й розповсюдження антирадянської агітації. До 1985 року моя справа, видно, була вже достатньо об'ємна, щоб можна було посадити. Якраз тоді ми намагалися передати на Захід роздруковану шосту справу Мустафи Джемілєва (справа після шостого арешту). І хтось видно проколовся, справа потрапила до гебістів. Мого подільника Решата Аблаєва забрали у вересні. Мене затримали пізніше.

У березні 1986-го мене судили, кілька місяців пробув у колонії в Ташкентській області. У вересні вийшов на етап і тільки в грудні прибув в Якутію.

Було важко. 57 градусів морозу для людини з півдня – це вже випробовування. Головне: створити нестерпні умови, підірвати людині здоров'я і зламати її. Натравлювали зеків, а після конфліктів кидали до ізолятора не винуватців, а мене. Під час одного з моїх перебувань в ізоляторі в сусідній камері від переохолодження помер чоловік. Він просто замерз. З двох років майже половину я просидів у ізоляторах.

Потім деякі зеки мені писали, дякували. Комусь мої скарги і заяви допомогли. Декому пом'якшили режим завдяки моїм зверненням. Мені – ні. Хоч я наполегливо писав, відстоюючи свої права.

Надія з'явилася, коли дізнався, що випустили Мустафу Джемілєва. Під час переговорів між США і СРСР Міжнародна амністія ( неурядова організація, спрямована на попередження та припинення порушень прав людини, - Gazeta.ua) подала перелік з 300 політв'язнів радянського режиму. Мене звільнили останнім із цього переліку - 8 грудня 1988 року", - сказав він.