Як мама чекала сина-бійця: "Було соромно, бо моя дитина спала в окопах, їла неякісне, щодня могла загинути"

В мережі розповіли історію Жанни Чмут - мами бійця Тараса Чмута, який воював у 2015-2017 роках та з самого почату війни є волонтером (зараз він - голова правління) ГО "Український мілітарний портал". Про це передає спільнота "Повернись живим" на своїй сторінці в Facebook, повідомляють Патріоти України.

Це історія Жанни Чмут - мами Тараса Чмута, який воював у 2015-2017 рр. та з самого почату війни є волонтером (зараз він - голова правління) ГО «Український мілітарний портал».
***
Жанна розповідає, що син пішов до військкомату на другий день після отримання диплому в університеті, в травні 2015 р., на контракт до морської піхоти: «Перша реакція – сльози. Того дня Тарас сказав одне речення, яке не висушило сльози, але яке дало зрозуміти його вчинок. Він сказав: «Ти – моя найрідніша людина, і якщо навіть ти не зрозумієш, чому я це роблю, то як це зрозуміють інші?».

Зізнається, що найважче давалося жити звичним життям, спати в комфорті, їсти смачне, ходити в кіно, їздити у відпустки: «За це було соромно, бо моя дитина спала в окопах, їла неякісне, щодня могла загинути. Хотілося компенсувати це, тому продовжувала сама та спонукала інших до співпраці з «Українським мілітарним порталом».
«Життя стало «життям з острахом»: з острахом засинаєш, з острахом прокидаєшся (це такий собі психологічний страх, не фізичний), - розповідає Жанна. - Боюсь того, що може принести завтрашній день, і почала думати про готовність до майбутніх викликів.

Я ніби подорослішала, стала планувати та зважувати фінанси, нарешті поняття «здоровий спосіб життя» стало для мене не розтиражованим меседжем, а цілковитою необхідністю для продовження часу бути поряд зі своєю дитиною. Звісно, змінився і Тарас. На мій погляд, він трохи втратив віру в те, що щось змінити на краще можна швидко, з нього спали рожеві окуляри і прийшло розуміння, що Дон Кіхотом бути важко. Але основні його якості залишись: вміння приймати рішення та нести за них відповідальність, завжди допомагати іншим. До того ж він став цінувати можливість бути поряд зі мною».

Автор: Olena Maksymenko

Користувачі соцмереж щиро подякували мамі та її сину-герою.