Говоріть красиво! ТОП-5 книг, які допоможуть вивчити українську мову

Українською, по-українськи або по-українському? Протягом дня чи на протязі? Щоб не вчити нудні правила - спробуйте почитати цікаві книги.

велику роль у збереженні і популяризації мови вже за новітнього часу мають насамперед словники. І вже потім художні твори, у яких мовному питанню приділена головна увага, пише Радіо Максимум, повідомляють Патріоти України. Якщо хочете говорити рідною мовою правильно, але не маєте бажання проводити час за правописом, читайте цікаві книги, які покращать ваші знання з української!

За радянського часу особливою гордістю було вміння користуватися зіпсованими чи неповноцінними речами. У мові – суржиком.

У письменстві – літературою "братніх народів", оскільки зі свого мали "саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне", як писав Юрій Андрухович про українських класиків.

До вашої уваги найкращі книги для вивчення української мови, які допоможуть вам вдосконалити свої знання. Це – не стандартні підручники з укрмови, а цікаві словники та посібники, що стануть вам у пригоді.

"Слова, що нас збагачують. Словник вишуканої української мови", Тарас Береза

У словнику зібрані призабуті та вилучені численними актами і наказами слова, які донедавна вважалися "націоналістичним", а ще раніше – навіть "петлюрівським" чи "бандерівським" набутком української мови.

Кожне з них взяте з творчості того чи іншого відомого письменника чи перекладача, тож у вишуканості чи доречності зібраних слів сумніватися годі.

Від "баляндрасів" (пусті, веселі розповіді) до "шалапута" (легковажна людина) і "шапкувати"(знімати шапку, вітаючи когось) та від "моріжку" (густа трава) до "бевзя" (холопа) та "шаленця" (безумця) – складається черговий лексикографічний проект видавництва, що "Авторської кухні словників".

І це цілком "продуктивна" тактика, бо поки суспільство визначається з тим, якого воно роду-племені, і чи потрібна йому реформа правопису, автор словника упорядковує все ж існуючу, але вилучену з широкого обігу мовну спадщину.

Словник сучасного українського сленгу

Сучасний лінгвіст, як знати, покликаний не таврувати "неформальний" мовний феномен, як "вуличний" негатив, а проаналізувати його функцію в побуті.

Зокрема у цьому словнику під терміном "сленг" мається на увазі не-літературна лексика, що вказує на "неформальний" статус співрозмовника, і пропонуються її різновиди з "кримінального", "наркоматського", "молодіжного" та "військового" неформату.

Навіть матірна лайка класифікується у словнику не як заборонений плід "вуличної" культури, а як невід’ємна категорія літературного тексту.

Втім, ілюстративний матеріал від цього не дуже потерпає. Музичні джерела у словнику представлені цитатами з "Братів Гадюкіних", "Танку на майдані Конго", "Таліти Кум" і "Тартаку". З літературних маємо вибране з Покальчука, Винничука і Жолдака, Подерв'янського, Андруховича і Ульяненка, Жадана, Дністрового і Дереша, а також з усіх поколінь наших феміністок: Забужко, Сняданко, Поваляєвої, Карпи і Пиркало.

Здавалося, без таких словників говорити про сьогоднішню культуру немає сенсу, адже вони нормалізують соціальну систему заборон і сприяють порозумінню між "неформальнии" верствами населення.

"Соняшник. Поезії 1960-1970 років", Іван Драч

У своїх поетичних симфоніях і поемах, де зазвичай оспівувалась роль прогресивного людства, громадянський обов'язок і високі естетико-гуманістичні принципи виховання, Іван Драч завжди виглядав таким собі незламним Прометеєм.

Поет і патріот, людина і депутат, до недавнього часу він входив до першого, ще беззубо-ліберального "письменницького" складу Верховної Ради.

Що ж до творчості, то у недалекому минулому він писав про народну історію ("Шабля Богдана Хмельницького"), керував світовими політичними процесами ("Зоря і смерть Пабла Неруди"), залишаючись поетом і громадянином.

Формально "бунтарська" поетика його дебютного "Соняшника" (1962), "Протуберанців серця" (1965) і "Балад буднів" (1967) лише наслідувала заборонених в ту пору символістів з футуристами.

Іноді її вистачало лише на одіозні назви на зразок "Балади ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти" чи "Жартівливої балади про теорію відносності".

Адже часи були такі, що навіть сам автор визнавав: "Я пам'ятаю, Ленін пильно стежив / за кожним моїм порухом і поглядом, / І він сказав, як смертнику, мені: "У Сонці Правди – ніж. Лети туди. / Врятуй планету. Сонце порятуй".

"Ліна. Триста поезій", Ліна Костенко

Без сумніву, найвідоміша з патріотичних поеток сучасності Ліна Костенко якнайкраще надається до цитації.

Утім, чи цитують її сьогодні? "Де ж мого слова хоч би хоч луна?" – питається, авторка "300 поезій", і згадується при цьому самий лише Тарас Шевченко: "Нас тут триста, як скло, товариства лягло".

Хай там як, але до збірки "полеглих" у ній віршів – "найповнішого вибраного поетеси за часів Незалежності" улюбленої української авторки кінця другого, початку третього тисячоліття – увійшли найвідоміші її твори з різних періодів творчості – від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем.

"Поет не буде ширмою для вбивць…", "Берестечко", "Маруся Чурай" – тодішня Ліна Костенко сприймалася за розум, честь і совість нашої епохи.

Натомість сьогодні у гіпертрофованій повазі до шістдесятників вчувається щось ірраціональне. "Мені здається, що ця книжка має бути в кожній родині", – фантазує видавець "300 поезій", і навряд чи з якихось ідеологічних причин, адже віра у націонал-більшовизм тодішніх українських інтелектуалів у нинішній прагматичний час не витримує жодної критики.

Скоріше за все, спрацьовує магія імен і назв, якими зазвичай оперують патріоти-видавці, згадуючи ревізію морально-етичних цінностей, яка відбулась у далеких 1960-х роках.

Можливо, в контексті майбутніх нагород змінить свою думку на український світ також нобелівський комітет, якщо включить ностальгію до переліку своїх "відбіркових" чеснот.

"Майстер", Колм Тойбін

Мовна ситуація у цьому романі про письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави і грошей, нагадує українську часів Валуєвського циркуляру та Емського указу.

Тож не дивно, що криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти театр, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в оточуючому житті.

Набридлі зустрічі, щоденні інтриги, театральні лаштунки. Згадуються і трапляються такі уславлені імена-постаті, як Альфонс Доде, Оскар Уайльд, Натаніель Готорн, автор роману "Червона літера".

У романі, крім сюжетних ходів та фабульної інтриги, не бракує роздумів героя про природу творчості та причини занепаду, і насамперед – мови. "Вона навіть почала вивчати кельтську мову і вважає, що в ній існує безліч красивих слів і виразів, – кажуть про одну з героїнь роману.

– А ще вона каже, що ця мова є набагато старішою, ніж навіть грецька й турецька.- Мені здається, що мова називається гельською, – сказав Вільям.

– Ні, кельтською, – відповіла леді Волслі. – Леді Ґреґорі запевнила мене в тому, що то є кельтська, і я шкодую, що не знала про неї, коли була в Ірландії".

Опублікував: Evora
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Хіти тижня. "Хто здав Донбас? ФСБ-шники в СБУ-шній шкурі": Зеленський має позбутися кадебешно-феесбешної спадщини, - Орлуша

четвер, 5 грудень 2019, 3:00

"У мені особисто нуль української крові, але я теж політичний українець", - заявив Орлуша, і додає, що бажаю зараз Зеленському вкрай необхідно остаточно позбутися від усієї російської кадебешно-феесбешної спадщини у ваших спецслужбах. Як насправді відб...

Дерева в Ізраїлі вже відправляють СМС, коли настає час поливати (відео)

середа, 4 грудень 2019, 7:50

Ізраїль - країна для сільського господарства не найкраща, суцільна пустеля. Дуже мало води, без якої не виростиш навіть травинку. Фермери платять за воду великі гроші, звідси і висока. Особлива гордість Рані - це гранати. Якихось неправдоподібних розмі...