"Давайте десь закопаємо. А що ще робити? Я дзвонив і мені сказали, що труну вже запаяли....": Події трирічної давності назавжди закарбувалися в пам'яті українських танкістів

Події трирічної давності, 04.07.14, назавжди закарбувалися в пам'яті Alexander Vasilenko, колишнього заступника командира 93 бригади по роботі з особовим складом. Він згадує по-справжньому моторошний момент - вигадати таке неможливо. Такою може бути тільки правда.

""Давайте десь закопаємо. А що ще робити? Я дзвонив і мені сказали що труну вже запаяли...."

...Коли спалену, понівечену танковим пострілом "беху" стягували на трал то під почорнілим корпусом машини знайшли ногу. Вірніше останки ступні у берці. По взуттю впізнали власника. Його тіло, як і тіла решти 6 загиблих на 10 блокпосту того злощасного ранку, вже доправили до Дніпра. Ми точно знали що все вже готово до поховання, однак ота знахідка, що стояла у пакеті, поставила командування перед делемою. І справді, хто знав як вдіяти? Я був переконаний, що все має бути поховане в одному місці. І хоч ще не бачив війни, був значно молодший за присутніх і у порівнянні із ветеранами не мав ще авторитету, наполегливо заперечив будь яким варіантам, окрім як поховати усі останки разом. Було запропоновано порадитись із судмедекспертом. На радість той підтримав мою позицію і навіть погодився ще раз запаяти труну, аби ми тільки доставили ногу до вечора у Дніпро. А це вже було не легко. З транспортом були проблеми... Тоді ногу було запаковано у ще 2 пакети обгорнуто 10 шарами скотчу і вкладено у коробку із логотипом поштової компанії. Я не буду називати деталі... Ви просто уявіть, що мимоволі виловлений випадковий водій , якому було просто по дорозі в Дніпро, віз такий вантаж навіть не здогадуючись про це. Ми боялись, що людина відмовиться як дізнається...
Все у нас вийшло і я заспокоївся бо уявити не міг, що є ймовірність бути поховати частинами... І це було рівно 3 роки тому."

Тоді, три роки тому терористи "ДНР" атакували 10, "нульовий" блокпост. В страшному, нерівному боєзіткненні загинуло семеро наших хлопців, ще семеро - були важкопоранені. Згодом їх чекав полон.
4 липня 2014-го року 93 ОМБр прийняла свій перший танковий бій, зіткнувшись з численно та вогнево переважаючими силами ворога.
Пам'ять про трагедію 10-го БП житиме завжди в наших серцях. За три роки бригади зміцніла, гартуючись в горнилі війни та стала тим підрозділом, який не тільки давить будь-які спроби супротивника перейти у наступ, а й наводить на підрозділи ворога невимовний жах.

Ми - пам'ятаємо. Герої не вмирають!