Битва за Арктику: NATO vs Росія,- хто має військову перевагу

Поки світ зайнятий конфліктами в Україні, на Близькому Сході і в Південно-Китайському морі, в Арктиці розгортається суперечка з приводу меж Північно-Льодовитого океану.

І провокатором виступає ніхто інший, як Росія, яка намагається взяти під свій контроль нові водні шляхи через Льодовитий океан.

Арктика – одна з центральних тем для обговорень у світових медіа. “Арктика наша!“, “Путінська Росія нарощує в Арктиці найбільшу військову міць з часів розвалу Радянського Союзу“, “Ось як виглядає російська арктична армія“, “Зимова війна. Росія хвалиться військовою міццю” – невеликий перелік публікацій на цю тему.

Факти ICTV вирішили пояснити читачам, що відбувається в цьому регіоні.

Кому належить Арктика? І чому Москва проводить мілітаризацію цього регіону?

Геополітика і глобальне потепління

Раніше люди вважали, що земна поверхня, в цілому, вже поділена між державами. Але потім почалося глобальне потепління, і арктичні льоди почали танути.

І тепер Арктика може стати регіоном конфлікту між країнами НАТО і Росією. Причина – скарби, які приховані під товщею арктичних льодів.

Якщо подивитися на Північний полюс з космосу, то Льодовитий океан схожий на торт, який тільки що дістали з холодильника. П’ять країн хочуть відхопити по шматку: Росія, Сполучені Штати (через Аляску), Канада, Данія (через Гренландію) і Норвегія.

Тому стратегічна важливість Арктики обумовлена її економічним потенціалом.

Згідно Конвенції ООН з морського права, кожна прибережна країна має право на 200-мильну зону, в якій держава може вести економічну діяльність і добувати ресурси. Однак через зменшення льодового покриву, зміщуються і межі, що викликає між країнами численні суперечки

Енергетичний бум в Арктиці

По-перше, регіон багатий запасами нафти і газу, що відповідають запасам в Перській затоці.

Це може спровокувати “енергетичний бум в Арктиці”. У регіоні зосереджено 22% всіх світових запасів нафти і газу.

Сучасні технології дозволяють видобувати корисні копалини навіть у холодній Арктиці.

Багатство регіону належить Росії і чотирьом країнами НАТО – США, Норвегії, Данії і Канаді.

Більшість нафтових ресурсів зосереджено в американській Алясці, а газових – у Чукотському, Карському та Баренцовому морях, тобто в розпорядженні Росії і частково Норвегії. Крім того, Арктика вражає багатством інших корисних копалин – нікелем, сріблом, золотом, цинком і дорогоцінними металами.

Арктика – транспортна магістраль

Друга стратегічна важливість Арктики – можливість перетворення в транспортну магістраль, яка може стати альтернативою Панамському каналу.

В результаті танення льодовиків відкриваються нові морські сполучення для вантажних і туристичних перевезень з Заходу на Схід, які суттєво зменшують логістичні витрати. Наприклад, морська поїздка з німецького міста-гавані Гамбурга в японський Токіо через Арктику триватиме 10 днів замість звичних 22.

Арктичні морські магістралі особливо важливі для Росії.

Вони дозволять Москві диверсифікувати її споживачів енергоресурсів і змістити акцент на азійські ринки, зокрема, на Китай і Японію. Пекін може також надати Росії необхідні технології та фінансові ресурси для розвідувальної і видобувної діяльності в арктичному регіоні.

Мілітаризація Арктики

Трансформація Арктики несе також і нові політичні виклики.

Як Росія, так і Сполучені Штати останнім часом проводять дорогі військові маневри в районах крайньої півночі.

У середині січня стало відомо, що Міністерство оборони РФ до кінця 2017 року побудує в арктичній зоні понад 100 об’єктів інфраструктури.

Нещодавно Кремль почав процес додаткового розміщення в цьому регіоні, щонайменше, 6 тис. солдатів. Вони є лише частиною арктичної армії, яка буде дислокуватися уздовж російського узбережжя Північного Льодовитого океану.

Крім того, Росія створює 6 нових військових баз, модернізує злітно-посадкові смуги часів холодної війни, будує нові криголами і бере на озброєння нові атомні підводні човни, оснащені великою кількістю ядерних боєголовок.

Сьогодні у Росії 32 криголама, 6 з яких працюють на ядерному паливі. В той час, як в розпорядженні США – лише 8 криголамів 60-х років. У Канади – 6, Данії – 4, у Норвегії – 1.

Чому Арктика важлива для Росії

Арктика надзвичайно важлива для Путіна в геополітичному плані.

Доступ до Північного Льодовитого океану важливий для Кремля, щоб протиставити військовим базам США, розташованих по всій земній кулі, хоча б кілька російських військово-морських баз. Чорноморський флот в Криму для цього не підходить. У разі конфлікту Туреччина, як член НАТО, могла б заблокувати Росії прохід в Середземне море через Босфор. Також швидко можна зупинити російський Балтійський флот, оскільки НАТО може закрити Скагеррак, протоку між Данією і Норвегією. Тому Північний Льодовитий океан – найкращий стратегічний варіант. Він забезпечує Росії вихід в Атлантику, який неможливо заблокувати.

Джерело: Zeit

Новий глава Пентагону Джеймс Меттіс, виступаючи в Конгресі, сказав: “не в наших інтересах залишати будь-яку частину світу комусь”.

За інформацією сенатора Аляски Дена Селлівана, в окремому документі Меттіс охарактеризував дії Москви в Арктиці як “агресивні кроки”, пообіцявши конкретні кроки США у цьому питанні.

НАТО vs Росія

Всі 5 арктичних країн (США, Канада, Норвегія, Данія, Росія) зацікавлені в освоєнні Арктики.

Вони стверджують, що Хребет Ломоносова є продовженням їхнього континентального шельфу. І тому Північний полюсповинен належати саме їм.

Сам по собі Північний полюс не має економічного значення. Але він важливий символічно, оскільки це питання престижу.

Росія вже здійснювала провокації на Північному полюсі – у 2007-му на ньому був встановлений російський прапор.

Існують правила гри, за якими Арктика повинна бути поділена відповідно з критеріями ООН. Але є велика ймовірність, що в кінцевому результаті ніхто не захоче дотримуватися встановлених правил.

Майбутнє Арктики

Навіть якщо льодовики залишаться на місці, дещо в Арктиці точно розтане: імперські надії Володимира Путіна. Хоча Росія лідирує в регіоні за кількістю військ і криголамів, цього недостатньо, щоб виграти велику гру за ресурси.

За оцінками експертів, Москва зможе в повній мірі приступити до видобутку нафти і газу в Арктиці тільки через 30 років. Їй не вистачає знань, технологій і грошей. Санкції призвели до заморожування спільних проектів Кремля з Заходом.

Крім того, внаслідок падіння світових цін на нафту, інвестиціїв розвідувальні роботи нафтових і газових родовищ в Арктиці виглядають нерентабельними. А отже, це зменшує ймовірність глобального конфлікту в регіоні.

Підводячи підсумки, майбутнє Арктики відкриває нові можливості, але і приховує багато загроз.

Зменшення льодового покриву призведе до економічного використання перспективного регіону. Тільки важливо при цьому, щоб “арктична експансія” не порушувала місцеву екосистему і не призвела до незворотних екологічних наслідків.

Джерело