Бойовий гопак, хортинг і спас офіційно внесені в національні види спорту України

Депутати Верховної Ради розглянули внесення змін до Закону України "Про фізичну культуру і спорт", який вводить в законодавство поняття "національний вид спорту". У категорію потраплять такі бойові мистецтва, як бойовий гопак, хортинг і спас.

За це рішення проголосували з другого разу 229 народних депутатів, а в перший раз голоси віддали 218 осіб. Закон націлений на визначення національних видів спорту і особливостей роботи федерацій, які сприяють розвитку національних видів спорту і сприяють відродженню нації. В ході обговорення депутати наголосили, що до національних видів спорту відносяться бойовий гопак, який виконують в національному костюмі, а також Хортинг, врятував і інші.

Бойовий гопак - українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата.

У Бойовому Гопаку відпрацьована навчально-виховна система, в якій утверджено сім рівнів майстерності і чотири напрямки розвитку. Перші три рівні майстерності учнівські: «Жовтяк», «Сокіл» i «Яструб» (які відповідають ІІІ, ІІ та І спортивним розрядам єдиної кваліфікаційної системи України), проміжний — «Джура» (відповідає кандидату в майстри спорту єдиної кваліфікаційної системи України) та мистецькі — «Козак», «Характерник» i «Волхв» (які відповідають званням майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу та заслужений майстер спорту).

«Волхв» є найвищим ступенем, де відбувається перехід від чистої фізичної роботи в площину розумової боротьби, духовної та енергетичних практик. Раніше «Волхвами» називали поважних мудрійшин, людей із надздібностями.

Ходили легенди, що вони володіли навичками левітації, телекінезу, екстрасенсорними здібностями, а деякі вважали, що вони можуть перетворюватись на звірів, частіше за все - вовків.

Про те, як виник бойовий гопак пропонуємо переглянути у відео:

Бойовий Хортинг — вид спортивних єдиноборств, створений в Україні. Хортинг позиціонується не тільки як бойове мистецтво, а і як система комплексної фізичної підготовки, самовдосконалення, морального, духовного та культурного виховання, наближення до українських традицій.

Засновники цього виду спортивного єдиноборства пояснюють, що слово «хортинг» походить від назви острова Хортиця, де розташовувалася Запорізька Січ.

Козацький хортинг є національним професійно-прикладним спортом, в якому акумульовано бойові традиції українського народу та напрацювання в галузі національного бойового мистецтва «хортинг». Поліцейський хортинг являє собою систему окремих розділів спортивних єдиноборств, притаманних лише цьому виду спорту, що надає йому характеру яскравої індивідуальності та неповторності.

Спас — це українське бойове мистецтво. Перша письмова згадка про Спас - журнал "Техника молодежи" №2 за 1989 рік. Саме в цьому номері було надруковано статтю (лист) Леоніда Петровича Безклубого "Интерес моей мысли". В ній автор розповідає про те, як його дід навчав козацькому бойовому мистецтву. Навчання відбувалося в ігровій формі до тих пір, доки тіло не "заграє", тобто відчує та сприйме той чи інший рух.

Як розповідав згодом Леонід Петрович, деякі слова звідти були викреслені. Таким чином, цензура прибрала інформацію зокрема про те, що Спас - це бойове мистецтво українських козаків.

Наразі існує кілька пояснень терміну "Спас":

Спас - це те, що спасає тебе у житті (згідно з переказом діда О.Л. Притули);
- це бойовий припас українського народу;
- від Христа-Спасителя;
- від богів-Спасів (дохристиянських);
- бойове мистецтво козацьких розвідників (пластунів)

Кажуть, що Спас відомий від княжих часів, був досить поширений серед запорозьких козаків. А точніше, серед козацьких розвідників - пластунів. Така версія підтверджується тим, що технічний арсенал є скудним. Вся ударна техніка та прийоми передбачають максимально швидку нейтралізацію супротивника.

Існує вислів - "Спас - це швидкоплинний бій на знищення". У доповнення до сказаного слід розуміти, що задачею розвідника є непомітно прийти, тихо і не помітно зробити свою справу і так само тихо і непомітно піти. Якщо розвідник вступає у бій, то він повинен завершитися до того, як супротивник зможе видати якийсь звук. Саме з цих міркувань будувалася техніка бою пластунів.

Ще однією особливістю Спасу є техніка, яка називається "гойдок". Вона є рухливою базою цього бойового мистецтва. На неї накладається вся ударна та кидкова техніка. Задачею гойдка є максимально швидке зближення з супротивником із одночасним уходом з лінії атаки та заходом супротивнику в бік чи за спину. Ключовим у виконанні гойдка є "червона пляма" - дистанція початку гойдка. Вона вимірюється не довжиною, а відчуттям. Червона пляма - це дистанція, з якої супротивник до мене не дістане, а я до нього дотягнусь.