99 років тому у Києві до влади прийшов останній гетьман

29 квітня 1918 року, через день після блокування роботи Центральної Ради на Хліборобському конгресі, що відбувся у Києві за участю 8 тисяч делегатів, гетьманом України був обраний генерал Павло Скоропадський, який став односібним главою Української Держави. Завдяки нейтральній позицій щодо гетьманців більшості партій та військових переворот відбувся практично без пострілів і крові.

Генеалогія роду Скоропадських простежується від вихідця з Уманщини Федора Скоропадського, який воював у війську Богдана Хмельницького і загинув у бою під Жовтими Водами. Його внук Іван Скоропадський у 1708-12 роках був гетьманом України. Народився Павло Петрович Скоропадський народився у 1873 році у Вісбадені, де на той час відпочивали його батьки. Дитячі роки провів у родинному маєтку на Полтавщині. Після закінчення у Петербурзі елітарного пажеського корпусу, Павло Скоропадський проживав деякий час у Франції, а в роки Першої Світової війни почергово командував полком, дивізією і нарешті корпусом, з яким улітку 1917 року став на захист Української Народної Республіки; з жовтня він очолив військові формування УНР.

28 квітня 1918 року командування німецько-австрійських військ, котрі зайняли територію України в лютому 1918 року згідно з берестейськими домовленностями для протидії більшовицькій експансії в Україну, заблокувало роботу Центральної Ради, і наступного дня генерал-лейтенант Скоропадський, на той час голова Української Народної Громади, на Хліборобському конгресі, що відбувся у Києві за участю 8 тисяч делегатів, був обраний гетьманом України.

Того ж 29 квітня 1918 року Павло Скоропадський обнародував «Грамоту до всього українського народу», якою сповістив про повалення Центральної ради і уряду Української Народної Республіки, а також встановлення своєї одноосібної влади до обрання українського парламенту, та «Закони про тимчасовий устрій України», якими визначалися повноваження гетьмана як глави Української держави.

За короткий період часу Павло Скоропадський, в руках якого була зосереджена вся верховна влада, зумів провести реформу адміністративно-територіального устрою, перевибори до місцевих органів самоврядування, провів кардинальну господарчу реформу. За гетьманату було запроваджено нову грошову одиницю (гривню), засновано низку українських банків, відремонтовано більшу частину залізничного полотна, реорганізовано і зміцнено флот, сформованно 60-тисячну регулярну армію, відкрито понад 150 українських гімназій, створено держуніверситети в Києві і Кам’янці-Подільському, засновано Державний архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український театр опери і балету, Українську національну бібліотеку, Українську Академію Наук, утворено Українську автокефальну церкву. Гетьманат був визнаний рядом європейських держав, включаючи Російську Федерацію, до України було прилучено території з етнічним українським населенням, що за попередні століття відійшли до Росії, Білорусії та Польщі.

Восени 1918 року зовнішньополітичні орієнтири Павла Скоропадського круто змінились: листопадові революції в Австро-Угорщині та Німеччині спричинили крах його політичних партнерів, що підірвало основу стабільності гетьманської влади, і 14 листопада Скоропадський під тиском Англії, Франції, США та Італії оголосив про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. Наступного дня Директорія – нелегальне урядове формування, створене 13 листопада на таємних зборах опозиційного гетьману Українського Національного Союзу, – закликала до повстання проти Скоропадського, котре почалось 16 листопада виступом Січових стрільців у Білій Церкві.

Джерело