"Забрали тата в армію давно - на полігон, а потім на АТО…": Фото, яке стало історією

Герої живі – герої не вмирають!


6 дітей у вишиванках стоять біля стендів із зображеннями героїв АТО. Знімки виставили в міжнародному аеропорту “Бориспіль”.

Знімок на своїй сторінці у Facebook опублікувала волонтерка Оксана Лазебник.

Присвячується загиблому українському солдату
” … На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна – до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Душа же немовляти була як чистий сніг:
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина – таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» –
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині… в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!
Автор: Людмила Лєгостаєва



Опублікував: Evora
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Інші публікації автора

Перевірка на сміливість? Україна ризикує стати безнадійною проблемою, як Тибет і Кашмір, - Die Zeit

понеділок, 12 квітень 2021, 6:56

Чому Володимир Путін знову мобілізує війська проти Києва? Цілком можливо, що це певна перевірка на сміливість серед великих держав, а не реальна підготовка вторгнення. Путін відправив на кордон України 4 тисячі солдатів нібито для проведення там "навча...

Українську медсестру відзначили в Арґентині за посвяту в боротьбі з пандемією COVID-19

понеділок, 12 квітень 2021, 0:30

Серед більш ніж 75 учасників відзначили українську медсестру за боротьбу з пандемією у Аргентині. 9 березня відбувся віртуальний захід “Солідарні жінки”, організований Жіночим Підкомітетом Аргентинської Федерації Громад, спільно з Дирекцією Громадських...